English version
of SME platform

Родючий шар грунту – болючий штраф

0

5b2fecbbf1e9dУкраїна – країна багатства, великого потенціалу, але невикористаних можливостей. Подібну мантру можна почути майже в усіх виступах політиків і громадських діячів, проте від цього українці заможнішими не стають і, на жаль, не багатіють.

Ми тішимося родючим чорноземам за те, що вони у нас є, ним приділено декілька рядків і в Основному Законі України як про основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України), а тому не дивно, що питаннями підвищення родючості переймаються всі: від простого сільського до народного депутата.

Виходячи з положень Закону України “Про землеустрій” близько 10 інституцій державної влади та місцевого самоврядування “задіяні” у сфері землеустрою, контролю та нагляду за раціональним використанням земельних ресурсів.

Якщо є родючий шар ґрунту, має бути і дозвіл

Згідно з п. 3.1 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 1 від 04.01.2005 “Про затвердження Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок” (далі – Наказ № 1 від 04.01.2005) власники земельних ділянок і землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов’язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки (далі – Дозвіл), якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Однак не весь верхній шар ґрунту є родючим, а тому не завжди вимагається отримувати відповідний дозвіл. Так, колегія Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 у справі № 823/5398/15 зробила висновок про те, що необхідність отримання дозволу на зняття і перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок має місце лише в тих випадках, коли він характеризується саме родючістю, тобто вміст гумусу в ґрунті має бути більш ніж 2 % для степової та лісостепової зони та більш ніж 1 % – для лісної та напівпустинної зон, а тому ґрунтовий покрив відсутній.

Загалом відповідні показники конкретної земельної ділянки зазначаються в агрохімічному паспорті земельної ділянки, які є серед необхідних документів, що подаються для отримання Дозволу.

Таким чином, необхідною передумовою з’ясування, чи є верхній шар родючим чи ні, є отримання агрохімічного паспорта земельної ділянки.

Проте є і винятки…

Серед двох основних документів, що подаються до головних управлінь Держгеокадастру на отримання Дозволу, є документація із землеустрою (робочий проект землеустрою), а також агрохімічний паспорт земельної ділянки. Що стосується останнього документа, про його необхідність йшлося вище, а що ж до розробки робочого проекту землеустрою, то відповідно до ст. 52 ЗУ “Про охорону земель” визначено, що при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних з порушенням ґрунтового покриву, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуванню, збереженню та перенесенню на порушені або малопродуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів землеустрою.

При знятті ґрунтового покриву здійснюється пошарове зняття та роздільне складування верхнього, найбільш родючого шару ґрунту та інших прошарків ґрунту відповідно до структури ґрунтового профілю, а також материнської породи.

Об’єм ґрунтової маси, що підлягає зняттю і роздільному складуванню, визначається в робочих проектах землеустрою.

Існують і певні винятки, коли Дозвіл отримувати не потрібно.

Так, відповідно до п. 3.2 Наказу № 1 від 04.01.2005 дозвіл не вимагається у випадках, якщо переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснюється в межах однієї й тієї самої земельної ділянки, що надана для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів.

Питання отримання відповідного дозволу на зняття родючого шару землі найбільш актуальне для будівельних компаній, дорожніх служб, операторів телекомунікаційних послуг, компаній газо-, водопостачання, під час виконання будівельних робіт, оскільки досить часто доводиться здійснювати будівельні, а також ремонтні роботи, виконувати роботи з попередження, усунення аварійних ситуацій, оновлення (монтаж/демонтаж) відповідних мереж, у тому числі і в охоронних зонах.

Положення ЗК передбачають, що охоронні зони створюються, зокрема, уздовж ліній зв’язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об’єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об’єкти.

У постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2018 у справі № 826/14202/17 міститься такий висновок: спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок надається власнику або землекористувачу земельної ділянки, а не підприємству, що проводить ремонтні роботи на магістральному газопроводі. Більше того, при проведенні ремонтних робіт переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснювалося в межах однієї й тієї самої земельної ділянки, а отже, для проведення таких робіт одержання спеціального дозволу взагалі не передбачено.

Проте в іншій справі № 820/4154/17 аргументація судів звелася до того, що виключно відведення аварії, локалізації, ліквідації можливих наслідків є підставою для проведення робіт з перенесення верхнього шару ґрунту без отримання дозволу (постанова Харківського апеляційного суду від 15.05.2018). У зв’язку з цим виданий припис і здійснений розрахунок нанесеної шкоди внаслідок зняття родючого ґрунту землі без Дозволу інспектором Головного управління Держгеокадастру у Харківської області є правомірними.

Будівельні роботи виконуються, а що з Дозволом?

Наявність дозволу на виконання будівельних робіт не є індульгенцією в питанні отримання Дозволу, адже Державно-будівельна інспекція здійснює заходи державного архітектурно-будівельного контролю у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а її повноваження не поширюються на сферу земельних відносин.

Колегія Львівського апеляційного адміністративного суду в ухвалі від 07.09.2015 у справі № 876/8565/14 констатувала те, що отримання дозволу на виконання будівельних робіт не надає позивачу права на зняття поверхневого шару ґрунту без спеціального дозволу, оскільки до сфери органів державного архітектурно-будівельного контролю не входить вирішення зазначених земельних питань, а сфера архітектурно-будівельного контролю щодо земельних питань обмежується лише питаннями права власності чи користування землею, на котрій здійснюватиметься будівництво.

Немає Дозволу? Відшкодовуй збитки!

Заходи державного контролю здійснюються в рамках проведення перевірок інспекторами Держгеокадастру, за результатами яких складаються акти перевірки, приписи, акти обстеження, протоколи.

Беручи до уваги п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 “Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціальною дозволу” (далі – Методика) розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу проводиться Державною екологічною інспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, – територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок.

Позиція судів загалом зводиться до того, що розрахунок розміру шкоди, що був здійснений інспекторами Держгеокадастру, або ж органами місцевого самоврядування щодо розрахунку упущеної вигоди, не створює та не припиняє прав чи обов’язків позивача, жодних управлінських висновків не містить, вчинити будь-які обов’язкові дії не приписує та не встановлює для порушника (позивача) відповідальність за його невиконання, тому він не є рішенням суб’єкта владних повноважень (правовим актом індивідуальної дії) у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Розрахунок розміру шкоди є носієм доказової інформації, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому його оцінка, викладення у ньому висновків, визначення розміру шкоди можуть бути надані судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого розрахунку розміру шкоди.

Вимоги позовної заяви [оскарження розпорядження про затвердження акта розрахунку збитків – прим. автора] були спрямовані не на статусні та/чи процедурні повноваження органу місцевого самоврядування, а власне на правильність визначення збитків цим органом як розпорядником (власником) об’єкта власності земельної ділянки. Інакше кажучи, в основі спору були цивільні відносини власності, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється (рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.03.2018 у справі № 824/110/18-а, постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 676/223/17, постанова Верховного Суду України від 18.10.2016 у справі № 500/2776/14-а).

У разі відсутності Дозволу доведеться не тільки відшкодувати збитки, а й нести відповідальність за Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 533) у вигляді штрафу в розмірі від 340,00 грн до 850,00 грн або ж за Кримінальним кодексом України (ст. 2391), штрафи при цьому будуть вдесятеро більшими.

Адвокат Євген Власов

[Голосів: 1    Середня оцінка: 5/5]

Comments:

Напишіть відгук

Щоб відправити коментар, маєте увійти на сайт.