Експертна думка: як прискорити проведення реформ у регіонах?

0

1453499_623091304486462_633328826183821464_nВалерій Вєтров, експерт, голова представництва Держкомпідприємництва у Миколаївській області у 2000-2010 роках. 

Очевидним є той факт, що якщо минулі 25 років Україна вимагала проведення реформ у всіх сферах управління, то сьогодні зволікання з їх впровадженням в досить короткій перспективі може загрожувати втратою цілісності держави.

Сьогодні в Україні найбільше обговорюють і віддають перевагу реформам, які були проведені в Грузії. Але насправді аналогічний “набір заходів” проводили й інші країни: ммінювалося законодавство з урахуванням введення загальноприйнятих світових норм, жорстко проводилася боротьба з бюрократією та корупцією. Ведення бізнесу та інвестиційна привабливість ставало національною ідеєю країни.

Наприклад, в 2013 році в штаті Мічиган, у відомому місті-банкруті Детройті, з представниками федеральної та місцевої влади і громадських організацій було встановлено, що основні заходи з порятунку міста стосувалися радикальних поліпшень умов ведення бізнесу. До них належали: скорочення податків (після скасування 83% існуючих податків було залишено тільки 6%), створення великої кількості всіляких компаній і фондів з підтримки малого бізнесу, скорочення всіх видів дозволів і ліцензій.

До реформ штат Мічиган знаходився на 49 місці серед інших штатів щодо створення сприятливих умов для бізнесу. Після реформи – на 7 місці. Крім цього, федеральним рішенням був призначений керуючий кризою міста Кевін Орр з безпрецедентними повноваженнями щодо призупинення будь-яких рішень, продажу міської власності і т.д.

Що ж стосується досвіду проведення реформ у Грузії, показовість його для України, насамперед, в короткому проміжку часу, за які вони були проведені, а також аналогічність ситуації з економічною кризою і військовою агресією. Спілкування з провідними експертами, які проводили реформи, дозволило визначити основні відмінні фактори проведення реформ в Грузії від України:

 

  1. Політична воля перших осіб Грузії (у нас вона завжди була відсутня).
  2. Повна заміна старого законодавства, як кажуть з “чистого аркуша”, на нове з введенням багатьох передових європейських норм і адаптацією їх до грузинських реалій (ми вже вивчали закони різних країн, але “косметично” коректували старе пострадянський законодавство і це особливо не вплинуло на загальну ситуацію в країні).
  3. У Грузії група реформаторів була відділена від виконавчої влади і користувалася безпрецедентними правами і підтримкою Президента Грузії (у нас же визначення і проведення реформ покладалося на представників виконавчої влади, і зрозуміло, бюрократичний апарат не здатний був “сам себе” реформувати).
  4. У Грузії 90% чиновників були замінені на етнічних грузин, що навчалися в Європі (нам же в спадщину дісталася стара бюрократично-корупційна система, що стопорить проведення реформ).
  5. У Грузії проведення реформ широко підтримувалося населенням, яке відразу відчуло зміни, насамперед, у різкому зменшенні корупції та злочинності (у нас же як такої практики роботи з громадськістю, широкого залучення громадян до проведення реформ ніколи не існувало).

 

Аналіз ​​української специфіки роботи посадових осіб виконкомів, адміністрацій, контролюючих органів, правоохоронних органів, міністерств і відомств вимагає передбачення особливих правових і суспільних механізмів, які дозволять забезпечити виконання тих завдань, які покладені на ці органи законом.

Відсутність певного розуміння реального функціонування державних інститутів в Україні повністю “зводить нанівець” всі зусилля щодо зміни державної системи. (Приклад. Призначення на посаду Міністра економіки України Павла Шеремети, менеджера-економіста з міжнародним досвідом, закінчилося “фіаско” у зв’язку з відсутністю відповідного досвіду роботи в державній системі, що має істотну відмінність від тих, що функціонують у багатьох розвинених країнах).

 

Абсолютно природним для України є вислів: “Прийняття Закону абсолютно не означає автоматичного його виконання”

 

Розглянемо класичну схему забезпечення реалізації законодавства органами виконавчої влади в Україні. Після прийняття закону, постанови, указу нормативний акт направляється обласним адміністраціям, обласні адміністрації направляють його районним адміністраціям та виконкомам. Потім звіт (в більше випадків формальний) про реалізацію нормативного акта райадміністрацією (виконкомом) у встановлений строк направляється до обласної адміністрації. Відповідно обласна адміністрація переправляє цю інформацію Кабінету Міністрів України або Адміністрації Президента України. Таким чином і виходить, що звіти про виконання законодавства є, а реальних змін і реформ у регіонах немає.

У переважній більшості випадків аналіз актів результатів перевірок з 2000 по 2012 роки в різних регіонах України, свідчив про формальне виконання законодавства, яке було прийнято з метою створення необхідних умов для розвитку бізнесу. Так, наприклад, прийняття Законів “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” (прийнятий ще в 2003 році), “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” (прийнятий ще в 2005 році), Закон “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (прийнятий ще в 2007 році) не спростили порядок ведення бізнесу.

Аналізуючи методи і способи, при яких вдалося досягати ефекту від реалізації законодавчих норм, слід зазначити обов’язкову участь представників громадських інститутів. Так, при реалізації Закону України “Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування” вдалося скасувати тисячі неефективних місцевих рішень, які ускладнювали ведення бізнесу лише тому, що до складу робочих груп, створених при органах місцевого самоврядування, увійшли представники бізнес-об’єднання, які не дозволили цю роботу провести формально.

 

Таким чином, в українських реаліях – “паралічу” виконавчої влади та формального виконання законодавства – реальне проведення реформ, виключення випадків зловживань та корупції в органах влади багато в чому буде залежати від участі громадськості у формуванні та реалізації реформ як на центральному рівні, так і в регіонах.

 

Пропонується прийняття постанови КМУ, яким передбачено створення на центральному рівні міжвідомчої робочої групи з представників органів центральної влади, громадських об’єднань, міжнародних експертів. На регіональному рівні робочих груп у містах та районах з представників органів місцевої місцевої влади, органів місцевого самоврядування, наукових і громадських організацій та бізнес-асоціацій, зацікавлених експертів та місцевих ЗМІ.

Метою і завданнями міжвідомчої групи є узагальнення сучасного міжнародного досвіду та репрезентація для його ефективного використання місцевими громадами, з метою більш ефективного використання потенціалу регіонів, координація дій місцевих органів влади та місцевого самоврядування щодо проведення реформ, моніторинг ефективності заходів та коригування національного законодавства з урахуванням регіональних особливостей.

Завданням регіональних робочих груп є є забезпечення реалізації державної політики в частині проведення реформ у регіонах, консолідація економічних, соціальних та екологічних інтересів, використання статистичної, аналітичної, нормативної, програмно-планової і прогнозної інформації для прийняття державно-управлінських рішень на регіональному (місцевому) рівні , та надання пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства.

Таким чином, впровадження більш оперативного формату співпраці центральних і місцевих органів влади, місцевого самоврядування, наукових і громадських організацій та громадян дозволить запобігти формальне виконання законодавства, прискорити впровадження реформ та протистояти кризовим явищам в регіонах України.

ЗАВАНТАЖИТИ: Проект Постанови КМУ “Про утворення робочих груп по участі в формуванні та подальшому впровадженню державної політики щодо проведення реформ у регіонах України”

ЗАВАНТАЖИТИ: Пояснювальна записка до “Про утворення робочих груп по участі в формуванні та подальшому впровадженню державної політики щодо проведення реформ у регіонах України”

 

ВІД АВТОРА: У своїх доводах і пропозиціях я спираюся на свій 20-річний досвід роботи у сфері державного регулювання. За родом своєї діяльності мені доводилося готувати проекти рішень, розпоряджень, постанов, указів і законів, що регулюють господарську діяльність, лобіювати їх прийняття, аналізувати результати і їх ефективність після впровадження. Мої уявлення про проведення реформ в Україні також засновані на результатах численних перевірок як місцевих адміністрацій, виконкомів, так і центральних органів виконавчої влади, в яких я брав участь. Крім цього, можливість вивчення законодавства та підходів у проведенні реформ в США, Англії, Чехії, Румунії, Грузії дозволило мені визначити одні з причин, які, на мій, погляд не дозволили реформувати країну за ці роки.

Залишити коментар

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.